Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 907/415/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників: позивача та відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014у справі№ 907/415/14 Господарського суду Закарпатської області за позовомПрокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Буштинської селищної радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_6простягнення 16199, 43 грн. збитків за користування земельною ділянкою загальною площею 0, 1415 га, яка розташована в смт. Буштино, вул. Народна, 4 для обслуговування будівель торгівлі

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Тячівського району в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 16 199, 43 грн. збитків (з врахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог) за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою загальною площею 0,1415 га, розташованою в АДРЕСА_1, для обслуговування будівель торгівлі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на приписи статей 124 - 126 Земельного кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України № 284 від 19.05.1993 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", а також на акт Комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації, та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино від 19.02.2014, яким було затверджено визначений розмір збитків, що були завдані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 Буштинській селищній раді.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2014 у справі №907/415/14 (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 (колегія суддів: головуючий Марко Р.І., судді Желік М.Б., Костів Т.С.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за безпідставністю.

Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків судів цим обставинам, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття судами невірних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2014.

26.11.2014 ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу у справі № 907/415/14 відкладено на 10.12.2014.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 10.12.2014 прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням 17 сесії 6 скликання Буштинської селищної ради № 675 від 23.08.2012 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 площею 0,1415 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктами 2, 3 вказаного рішення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 надано в оренду вищевказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1415 га строком на 5 років, встановлено орендну плату у відповідності до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у смт. Буштино, затвердженої рішенням сесії Буштинської селищної ради від 23.08.2011 № 324. Частиною 15 підпункту 5.1 пункту 5 цього Положення передбачено, що орендна плата для земель, що використовуються для закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, літніх майданчиків та ринків, туристичних агентств та фірм встановлена в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 135 472, 10 грн.

Пунктом 4 вказаного рішення Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 зобов'язано у двохмісячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з Буштинською селищною радою та зареєструвати відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, докази укладення між Буштинською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки, а також сплати останнім орендної плати за користування земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

19.02.2014 Комісією з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино складено акт, яким встановлено факт використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га для комерційного використання. Так, зокрема, встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщене нерухоме майно - будівля заготівельного пункту, яка належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2003.

При цьому, відповідно до вказаного акту встановлено, що право користування (оренди) вказаної земельної ділянки не зареєстровано, в результаті чого Буштинська селищна рада станом на 19.02.2014 недоотримала коштів на суму 5 361, 64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 без правовстановлюючих документів, здійснений Буштинською селищною радою згідно з Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у смт. Буштино, затвердженим рішенням сесії Буштинської селищної ради від 23.08.2011 № 324.

З огляду на вищенаведене, прокурор Тячівського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 16 199, 43 грн. збитків, які дорівнюють орендній платі за весь час користування останнім земельною ділянкою, що завдані внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на загальні положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, предметом правового регулювання норм статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, актом від 19.02.2014 Комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку селища Буштино, підтверджується, що всупереч пункту 4 рішення Буштинської селищної ради № 675 від 23.08.2012 та листа Буштинської селищної ради від 05.11.2013 № 275/02-26 про незаконність використання земельної ділянки без документів, що посвідчують право на неї, договір оренди земельної ділянки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 з Буштинською селищною радою не укладено та право користування (оренди) земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га не зареєстровано, в результаті чого Буштинська селищна рада станом на 19.02.2014 недоотримала коштів на суму 5 361, 64 грн.

Більш того, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 використовує земельну ділянку площею 0,1415 га, яка розташована в АДРЕСА_1, без правовстановлюючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок збитків у сумі 16 199, 43 грн., які дорівнюють орендній платі за весь час користування Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 земельною ділянкою в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га, без правовстановлюючих документів, здійснений Буштинською селищною радою згідно з Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у смт. Буштино, затвердженим рішенням сесії Буштинської селищної ради від 23.08.2011 № 324.

Разом з тим, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, посилається на те, що ні прокурором Тячівського району, ні Буштинською селищною радою не було не доведено факту спричинення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 Буштинській селищній раді збитків у сумі 16 199, 43 грн., відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради лише з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази створення комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, складання такою комісією акту про визначення розміру збитків та затвердження такого акту органом, що створив комісію, що відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19.04.1993, є необхідним для визначення розміру та стягнення збитків.

Решта підстав, на які посилаються суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, ґрунтується на неналежному доведенні прокурором Тячівського району та Буштинською селищною радою наявності обставин, які б свідчили про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

При цьому, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою приписи норм процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, та в порушення останніх вирішили спір, попередньо не з'ясувавши дійсних обставин справи та не надавши власної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, що завдані внаслідок використання земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 0,1415 га, без правовстановлюючих документів, суди не встановили належним чином обставин, пов'язаних з ухиленням від укладення договору оренди землі згідно з рішенням Буштинської селищної ради № 675 від 23.08.2012, для висновку про відсутність чи наявність вини Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 у завданні органу місцевого самоврядування збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати) на спірну суму внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Виходячи з матеріалів справи, вбачається, що Буштинською селищною радою вживались відповідні заходи, спрямовані на уникнення відповідних збитків за використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 спірної земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, шляхом спонукання останнього до укладення договору оренди земельної ділянки та звернення до реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області з заявою про державну реєстрацію права на нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Буштинської селищної ради №275/02-26 від 05.11.2013.

Разом з тим, вищевказаний лист Буштинської селищної ради суди попередніх інстанцій до уваги не прийняли, при цьому, зауважили, що допустимих доказів вчинення Буштинською селищною радою дій щодо спонукання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 укласти договір оренди земельної ділянки, зокрема, звернення до відповідача з вимогою виконати рішення Буштинської селищної ради від 23.08.2012 № 675 та укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів, надано не було.

Таким чином, не з'ясувавши належним чином дійсних обставин справи та не надавши власної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій допустили можливість користування спірною земельною ділянкою Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 на безоплатній основі, що суперечить вимогам чинного законодавства, а також позбавили орган місцевого самоврядування - Буштинську селищну раду права на відшкодування йому збитків, пов'язаних з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Таким чином, оскільки рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм процесуального права, суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, дійшов висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 у справі № 907/415/14 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова